Увійти
Пошук
Дефолт: почати все з чистого аркуша
Українців давно лякають страшним словом «дефолт», і навіть політики готові піти на все, щоб уникнути цієї неприємності. Але чи варто уряду України дотримуватися всіх порад МВФ і влазити у боргову яму тільки заради уникнення дефолту? На щастя, Україна - не перша країна, яка задається цим питанням. Ми маємо шанс вивчити досвід інших країн у вирішенні цієї дилеми.
сторично країни оголошували дефолти, починаючи вже з 16-го століття, як тільки грошові відносини почали нагадувати сучасну модель. Мало хто знає, але з 16-го і по 17-те століття Іспанія пережила чотирнадцять дефолтів, а Франція закінчила 18-те століття з чотирма дефолтами. Наше століття теж вже встигло відзначитися кількома гучними дефолтами у Греції, Аргентині, Еквадорі, Молдові та навіть Ісландії. І деякі країни з цього списку можуть стати для нашої країни цікавим прикладом.
Але для початку слід відмовитися від підміни понять і не плутати дефолт з банкрутством. Дефолт - це відмова боржника виплачувати свій борг, а банкрутство - юридичне підтвердження про неможливість боржника обслуговувати свої борги. Уряд може оголосити дефолт, навіть, якщо гроші для кредиторів є. Влада просто може визнати доцільним спрямувати ці гроші на інші цілі.
Оголошення країною дефолту завжди супроводжується економічними труднощами, які можуть привести як до погіршення стану країни, так і до оздоровлення економіки. Насамперед, при оголошенні неплатоспроможності перед кредиторами падає курс національної валюти, що неодмінно веде до хаосу в банківській системі, втрати вкладів, збільшення безробіття.
Звучить дійсно страшно, але тут є й інша сторона медалі. Справа в тому, що разом з падінням валюти здешевлюються національні товари для зовнішнього покупця, що веде до збільшення попиту і створення нових робочих місць.
Дефолт - це також ефективний стимул припинити залежність економіки від зовнішнього фінансування. Оскільки виробництво, яке залежить від зовнішніх чинників, зупиняється, а потреба в продовольстві і сировині залишається, то доводиться задіяти внутрішні ресурси. Таким чином, відновлюються раніше витіснені іноземними конкурентами підприємства і відбувається перебудова всієї економіки держави.
Саме так і сталося в Ісландії після того, як країна у 2008 році оголосила дефолт і відмовилася виплачувати борги Великобританії та Голландії. Національна валюта Ісландії впала на 85%, кілька банків збанкрутували. Країні погрожували ізоляцією. Але вже через кілька років держава повернулася в докризовий стан. Зараз Ісландія влаштувалася у числі кращих країн для ведення бізнесу.
Звичайно, при дефолті репутація країни зазнає збитків на міжнародній арені, як це сталося з Ісландією. Але в той же час «зекономлені» кошти, які повинні були піти на обслуговування державного боргу, уряд може направити на вирішення внутрішніх проблем і дофінансувати раніше недофінансовані сфери. Стало бути, немає лиха без добра.
Проте політичні лідери країн продовжують боятися дефолту як вогню. Греція навіть приховувала реальні масштаби державного боргу країни, щоб не приводити населення в паніку. Але, коли ситуація дійшла до критичної точки в 2009 році, країні довелося звернутися за допомогою до МВФ. Лише в цьому році Фонд оголосив про вихід країни з кризи. Але Греції все одно доведеться дотримуватися умов МВФ і виплатити раніше отримані кредити до 2032 року.
На відміну від України та Ісландії, Греція іншим шляхом піти б не змогла, оскільки держава є членом Євросоюзу і не має власної валюти. Тому дефолт Греції означав би кризу для всього Євросоюзу. Але оскільки Ісландія не є членом Євросоюзу, їй було легше девальвувати свою валюту і відновитися після кризи.
Швидке відновлення після дефолту 2001 року спостерігалося і в Аргентині. До кризи країну привела неоліберальна політика самого ж Міжнародного валютного фонду, тому наступні чотири роки після дефолту країна повністю відмовилася від співпраці з МВФ і не виплачувала взагалі ніяких посадових зобов'язань. У країні почалася проводитися економічна політика, націлена на розвиток власної промисловості і внутрішнього ринку. Таким чином, Аргентині вдалося подолати економічну кризу, залучити інвесторів і досягти зростання ВВП.
З вищевикладеного можна зробити висновок, що оголошення дефолту за певних умов і при певній економічній стратегії може оздоровити національну економіку і навіть викликати зростання ВВП. Дефолт - ефективний, хоч і дуже болісний спосіб для країни «почати все з чистого аркуша», а не перекладати відповідальність по виплаті боргів на молоде покоління.
Звісно, Україні потрібно бути обережною з питанням дефолту. Наприклад, для подібної «ісландської моделі» Україні необхідна повноцінна і експертна дискусія в масштабах цілої країни і максимально відповідні для дефолту внутрішні причини (певна точка неповернення в економіці). Але людина, яка зможе здійснити ісландську модель в Україні, напевно, потрапить в історію.
Максим Карижський
"business.ua"
